Любити ближнього — як складно і як просто.
Не з примусу, не з шани чи за щось.
Прийти до нього в дім приємним добрим гостем
І запитати: «Як тобі жилось?»
І просто посміхнутись. Просто дати руку.
Не треба жертви — крихітку тепла.
Любити ближнього — ділити разом муку,
Яка у серці раптом проросла.
Любити ближнього — сказать йому про Бога,
Що Він один — любов понад усе,
Що наші всі проблеми, весь тягар, тривоги
Він на Собі з любов’ю понесе.
Коли впаде — спіши його підняти,
І мимо не проходь, не кидай так.
Не заздр йому, коли він ходить в шатах,
А ти супроти нього, як бідняк.
Любити ближнього — це бачити хороше
І разом все погане забувать,
Любить без вигоди, коли останні гроші
Комусь потрібно, мов собі, віддать.
Зумій чужу біду узять на власні плечі.
Байдужість вся із серця хай спливе.
Бо у душі твоїй не має порожнечі:
Як не любов, то ненависть живе.
Нехай любов твою не знищить голос вражий,
Бо ненависть не варта і гроша.
І не тому люби, що Слово Боже каже,
Люби тому, що каже так душа.
Вавринюк Юрий,
Луцк
Работаю главным редактором христианского журнала "Благовісник", автор двух поэтических сборников "Чекання", "Дзвони вічності", публицист. e-mail автора:poet@online.ua сайт автора:личная страница
Прочитано 14947 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Крещения по Библии - Анна Лукс КРЕЩЕНИЕ- ОЗНАЧАЕТ ПОГРУЖЕНИЕ. БОГ СОВЕРШАЕТ ПОГРУЖЕНИЕ В ТЕЛО СВОЕГО СЫНА ИИСУСА ХРИСТА ЧЕРЕЗ ОСОЗНАННОЕ ПОКАЯНИЕ ГРЕШНИКА И ТЕМ САМЫМ ВВОДИТ СВОЁ ДИТЯ,ВОЗРОЖДЁННОГО В ДУХЕ, В СЕМЬЮ БОЖЬЮ. НО ЕСТЬ ДРУГОЕ ПОГРУЖЕНИЕ - В СЕРНОЕ ОЗЕРО ОГНЕННОЕ -ЭТО СМЕРТЬ ВТОРАЯ, ДУХОВНАЯ, ВЕЧНАЯ - ПОЛНОЕ И БЕСКОНЕЧНОЕ ОТЛУЧЕНИЕ ДУШИ-БУНТАРКИ ОТ СПАСАЮЩЕГО И МИЛУЮЩЕГО ТВОРЦА, ДУШИ,ОТКАЗАВШЕЙСЯ ПРИНЯТЬ СПАСЕНИЕ ВО ХРИСТЕ. СПАСАЙТЕСЬ ОТ ЭТОГО ВЕЧНОГО МУЧЕНИЯ ПОКАЯНИЕМ
(ОСОЗНАНИЕМ СЕБЯ ГРЕШНИКОМ, НЕСПОСОБНЫМ ДОСТИЧЬ УСТАНОВЛЕННОЙ БОГОМ ПЛАНКИ НРАВСТВЕННОСТИ И ПОГИБШИМ В ГЛАЗАХ СВЯТОГО БОГА)И ИСКРЕННЕ ДОВЕРЯЙТЕ ОТЦУ НЕБЕСНОМУ. ДА БЛАГОСЛОВИТ ВАС САМ ГОСПОДЬ К ЭТОМУ. С ЛЮБОВЬЮ К ВАМ СПАСЁННАЯ В НЁМ!
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
